Зілаксера

Зілаксера: інструкція щодо застосування та відгуки

Латинська назва: Zylaksera

Код ATX: N05AX12

Діюча речовина: арипіпразол (Aripiprazole)

Виробник: ТОВ «КРКА-РУС» (Росія)

Актуалізація опису та фото: 27.10.2021

Зілаксера - лікарський препарат антипсихотичної дії (нейролептик).

Форма випуску та склад

Зілаксера випускається у формі таблеток:

• дозування 5 мг: злегка двояковипуклі, капсулоподібні, світло-блакитні з мармурністю, можливі вкраплення темнішого кольору;
• дозування 10 мг: злегка двояковипуклі, капсулоподібні, світло-рожеві з мармуровістю і вкрапленнями темнішого кольору;
• дозування 15 мг: злегка двояковипуклі, круглі, світло-жовті з мармурістю, можливі вкраплення більш темного кольору, з фаскою;
• дозування 30 мг: злегка двояковипуклі, круглі, світло-рожеві з мармуровістю і вкрапленнями більш темного кольору, з фаскою.

Таблетки, незалежно від дозування, упаковані по 14 шт. в контурні коміркові упаковки з плівки полівінілхлоридної (полівініліденхлоридної) і фольги алюмінієвої, в картонній пачці 2 або 4 упаковки та інструкція щодо застосування Зілаксери.

Склад на 1 таблетку:

• активна речовина: арипіпразола фумарат (у формі напівфабрикату-гранул) - 5,65; 11,3; 16,95 або 33,90 мг, що відповідає вмісту арипіпразолу - 5, 10, 15 або 30 мг;
• допоміжні компоненти напівфабрикату-гранул: кукурудзяний крохмаль, гіпролоза, мікрокристалічна целюлоза, лактози моногідрат; додатково для таблеток 5 мг - барвник синій (барвник діамантовий чорний, барвник синій патентований); додатково для таблеток 10 мг і 30 мг - барвник оксид заліза червоний; додатково для таблеток 15 мг - барвник оксид заліза жовтий;
• допоміжні компоненти таблетки: магнія стеарат.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Терапевтична дія Зілаксери при біполярному розладі I-го типу і шизофренії, ймовірно, обумовлена поєднанням антагоністичної активності щодо 5НТ2а-серотонінових рецепторів і часткової агоністичної активності щодо 5НТ1а-серотонінових рецепторів і D2-дофамінових рецепторів.

В умовах in vitro аріпразол володіє високим спорідненням до 5НТ1а- і 5НТ2а-серотонінових рецепторів, D2- і D3-дофамінових рецепторів і помірним спорідненням до 5НТ2с- і 5НТ7- серотонінових рецепторів, D4-дофамінових рецепторів, Н1-гістамінових рецепторів і фаренторів.

Крім того, арипіпразол характеризується помірною аффінністю до ділянок, відповідальних за зворотне захоплення серотоніну, і повною відсутністю спорідненості до мускаринових холінорецепторів. В експериментах, проведених на тваринах, доведено, що арипіпразол проявляє агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності та антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності. Деякі терапевтичні ефекти Зілаксери пояснюються її взаємодією з іншими рецепторами, крім серотонінових і дофамінових.

Фармакокинетика

Аріпразол швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після прийому Зілаксери всередину. Максимальна плазмова концентрація відзначається через 3-5 годин. Біодоступність становить близько 87%. Слід зазначити, що прийом їжі ніяк не змінює біодоступність арипіпразолу.

Препарат добре поширюється в тканинах, а величина уявного обсягу розподілу (4,9 л/кг) свідчить про активний позасудовий розподіл речовини. У терапевтичних дозах більше 99% зв'язується з сироватковими білками, в основному з альбумінами.

Пресистемний метаболізм арипіпразолу незначний. Переважно він піддається печінковому метаболізму трьома основними шляхами: гідроксилюванням, дегідуванням і N-дезалкілюванням. Гідроксилювання і дегідування препарату відбувається за участю ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4. Ізофермент CYP3A4 також каталізує процес N-дезалкілювання. Основним компонентом у плазмі є вихідний арипіпразол. При досягненні рівноважного стану AUC (площа під кривою «концентрація - час») активного метаболіту препарату (дигідроарипіпразолу) становить близько 40% від AUC діючої речовини.

Середній період напіввідання арипіпразолу дорівнює 75 годинам. Через 14 днів досягається рівноважна концентрація речовини. При багаторазовому прийомі його кумуляція цілком передбачувана.

Фармакокинетичні показники в рівноважному стані пропорційні прийнятій дозі. Добові коливання в розподілі речовини та її основного метаболіту не відзначені. Дігідроарипіпразол має таку саму спорідненість до D2-дофамінових рецепторів, як і вихідна діюча речовина.

Аріпразол виводиться з сечею, калом і жовчю. Загальний кліренс становить 0,7 мл/хв/кг, що в основному обумовлено виведенням препарату печінкою.

Не виявлено будь-яких відмінностей фармакокінетичних параметрів у пацієнтів старшої вікової групи, хворих різної статі і раси, які палять людей, осіб з важкими порушеннями функції нирок і декомпенсованим цирозом печінки порівняно зі здоровими добровольцями.

Покази застосування

• шизофренія;
• маніакальні епізоди при біполярних розладах I-го типу середнього і важкого ступеня;
• профілактика нових маніакальних епізодів у дорослих пацієнтів з переважно маніакальними епізодами, що піддаються терапії арипіпразолом;
• великий депресивний розлад (додатково до антидепресивного лікування).

Протипоказання

Абсолютні:

• непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, недостатність ферменту лактази (оскільки до складу таблеток входить лактоза);
• період лактації;
• дитячий та підлітковий вік до 18 років;
• гіперчутливість до арипіпразолу або допоміжних речовин препарату.

Відносні (Зілаксеру застосовують з обережністю):

• захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, порушення провідності, перенесений інфаркт міокарда);
• стану, здатні призвести до виникнення артеріальної гіпотензії (гіповолемія, дегідратація, застосування гіпотензивних препаратів);
• цереброваскулярні захворювання;
• судомні припадки або стани, які можуть супроводжуватися судомами;
• цукровий діабет або ожиріння в сімейному анамнезі;
• підвищений ризик виникнення гіпертермії (перегрівання, інтенсивні фізичні навантаження);
• дегідратація (оскільки нейролептики можуть порушувати терморегуляцію);
• підвищений ризик аспіраційної пневмонії (оскільки це може призвести до порушення моторної функції стравоходу і подальшої аспірації);
• наявність високого ризику суїциду, особливо у пацієнтів у віці від 18 до 24 років.

Зілаксера, інструкція щодо застосування: спосіб і дозування

Таблетки Зілаксера приймають всередину, один раз на добу, незалежно від їжі.

При шизофренії рекомендується початкова доза Зілаксери 10 мг або 15 мг на добу одноразово, підтримуюча - 15 мг один раз на добу. Максимальна доза - 30 мг на добу.

У пацієнтів з маніакальними епізодами при біполярному розладі I-го типу початкова доза арипіпразолу становить від 15 до 30 мг на добу. Якщо необхідно, дозу коригують, але з інтервалом не менше 24 годин. Ефективність Зілаксери в добових дозах 15-30 мг продемонстрована в клінічних дослідженнях при прийомі препарату пацієнтами з маніакальними епізодами протягом 3-12 тижнів. Безпека вищих доз не оцінювалася.

Спостереження за хворими з біполярним розладом I-го типу, які перенесли змішаний або маніакальний епізод, у яких стабілізувалися симптоми захворювання на тлі прийому Зілаксери в дозах 15 мг або 30 мг на добу протягом 6 тижнів, 6 місяців і потім протягом 17 місяців, показали сприятливий ефект такого підтримуючого лікування.

Необхідність подальшої підтримувальної терапії визначається за допомогою періодичного обстеження пацієнтів.

При великому депресивному розладі Зілаксеру застосовують як додатковий засіб одночасно з антидепресантами. Початкова доза препарату становить 5 мг на добу. Якщо пацієнт добре переносить лікування, можна збільшувати дозу на 5 мг на тиждень до досягнення максимальної добової дози 15 мг. Тривалість терапії встановлюється індивідуально.

При нирковій недостатності, легкій і помірній печінковій недостатності, у осіб похилого віку і курців пацієнтів корекція дози не потрібна. При важкій печінковій недостатності дозування Зілаксери проводять з обережністю.

Побічні дії

• травна система: дуже часто - втрата апетиту, нудота; часто - блювота, диспепсичні розлади, підвищена секреція слини, посилення апетиту, сухість ротової порожнини, запор або діарея, почуття тяжкості в животі; нечасто - утруднене ковтання, зубний карієс, набряк мови, відрижання, вилучення та кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, гінгівіт, шлунково-травничний рефлюкс, стоматит, періодонтальний абсцес, втрата смаку, гастроентерит, гастрит, шлунково-кишкові крововиливи, коліт, язва, шлунка, метеорка, шлунка, шлунка, шлунка, шлунка, шлунка, шлунка; рідко - запалення мови і червоної кайми доль, езофагіт, виразка 12-перстної кишки, кровоточивість десен, кривава блювота, прободіння кишечника, кишкові кровотечі; дуже рідко - дисфагія, панкреатит;
• гепатобіліарна система: нечасто - холецистит; рідко - збільшення розміру печінки; дуже рідко - жовтяниця, гепатит, підвищення активності ферментів печінки;
• обмін речовин та харчування: часто - зменшення маси тіла; нечасто - жага, набряк, ожиріння, зневоднення, гіпокаліємія, гіперхолестеринемія, підвищення активності лактатдегідрогенази і лужної фосфатази, гіперліпідемія, підвищення рівня сечовини в крові; рідко - ціаноз, подагра, закислення сечі, гіпернатриємія; дуже рідко - анорексія, гіпонатріємія;
• серцево-судинна система: часто - ортостатична гіпотензія, тахікардія; нечасто - відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, брадикардія, флебіт, тромбоз глибоких вен, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), крововилив, фібриляція передсердь, AV-блокада, екстрасистолія, інфаркт міокарда, ішемія міокарда, серцева недостатність, раптовість, серцева; рідко - трепетання передсердь, внутрішньочерепний крововилив, розширення меж серця, ішемія головного мозку, тромбофлебіт, вазовагальний (Льюїса) синдром; дуже рідко - підвищення артеріального тиску, непритомність; частота невідома - тромбоемболія;
• дихальна система: часто - пневмонія, задишка; нечасто - ікота, кровотеча з носа, ларингіт; рідко - підвищена секреція мокротиння, гіпоксія, кровохарканя, апное, сухість слизової носової порожнини, дихальна недостатність, набряк легенів; дуже рідко - аспіраційна пневмонія;
• лімфатична система і кров: нечасто - анемія залізодефіцитна; дуже рідко - зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів і нейтрофілів;
• нервова система: дуже часто - головний біль, сонливість, патологічна незсидючість; часто - тремор, зниження концентрації уваги, запаморочення, опір виконанню пасивних рухів, сплутаність свідомості, седація, екстрапірамідний синдром, летаргія; нечасто - тремор кінцівок, ослаблення пам'яті, амнезія, дискінезія, м'язові посмикування, еректильна дисфункція, підвищене або знижене лібідо, ступор, міоклонус, уповільнення мислювальної функції, порушення очодвигунової реакції, дистонія, парестезія, загальна уповільненість рухів, інсульт, синдром неспокійних ніг, підвищена чутливість, роздратівля; рідко - ейфорія, акінезія, зниження рефлексів, маячня, пригнічення свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, буккоглоссальний синдром; дуже рідко - судоми, розлад мови;
• психіка: дуже часто - безсоння; часто - депресія, ворожість, маніакальні думки, психомоторне збудження, нервозність, суїцидальні думки; нечасто - гіперактивність, панічні реакції, розлад самосприйняття; рідко - нав'язливі думки;
• органи почуттів: часто - світлобоязнь, біль у вухах, нечіткість зору; нечасто - біль в очах, сухість очей, запалення середнього вуха, блефарить, дзвін у вухах; рідко - часте моргання, диплопія, зовнішній отит, посилена сльозотеча, внутрішньоочеретяні крововиливи, зниження зору одного ока, глухота;
• кістково-м'язова система і сполучна тканина: часто - ригідність м'язів, болі в суглобах; нечасто - артрит, м'язова слабкість, бурсит, міастенія, артроз, спазми м'язів; дуже рідко - міалгія, запалення сухожилля, рабдоміоліз, дистрофічні зміни сухожилля і запалення його синовіальної сумки;
• сечовидільна система: нечасто - учащенное мочеиспускание, дизурия, цистит, полиурия, гематурия, альбуминурия, ложные позывы к мочеиспусканию, преобладание ночного диуреза над дневным, слизистые выделения белого или желтоватого цвета, почечная недостаточность, камни в почках; рідко - глюкозурія, печіння в області зовнішніх статевих органів і сечовипускного каналу; дуже рідко - затримка або недержання сечі;
• статеві органи та молочна залоза: нечасто - вологу або маточну кровотечу, вагінальний кандидоз, аменорея, рясні менструації, передчасне насіння; рідко - гінекомастія, цервіцит, болі в молочній залозі, повна або часткова відсутність оргазму, болюча ерекція, галакторея; дуже рідко - тривала і болюча ерекція;
• ендокринна система: нечасто - цукровий діабет, гіпоглікемія; дуже рідко - діабетичний кетоацидоз або кома, гіперглікемія;
• імунна система: дуже рідко - ларингоспазм, свербіж, крапивний висип, анафілактичні реакції, набряк Квінке;
• шкіра і підшкірно-жирова клітковина: часто - шкірний свербіж та вилучення шкіри, сухість шкірних покривів; нечасто - екзема, себорея, бульбашковий висип, акне, фотосенсибілізація, патологічне облисіння; рідко - крапивниця, підвищена пітливість, ексфоліативний дерматит, макулопапульозний висип;
• дані лабораторних досліджень: дуже рідко - підвищення активності ферменту креатинфосфокінази;
• інші реакції: часто - підвищена стомлюваність, астенія, відчуття тремтіння, грипоподібні симптоми; нечасто - нездужання, озноб, біль у грудях, щелепні болі, набряк обличчя, скутість щелеп, периферичні набряки; рідко - тяжкість у голові, відчуття здавлювання та біль у горлі, тепловий удар, почуття скутості у спині, кислотно-аспіраційний пневмоніт, кандидоз; дуже рідко - біль у шиї та грудній клітці, порушення терморегуляції, підвищення температури тіла.

Передозування

Описано окремі випадки навмисного або випадкового передозування арипіпразолу з прийомом дози до 1260 мг одноразово, які не призводили до летального результату. До ознак інтоксикації речовиною належать: підвищення артеріального тиску, тахікардія, летаргія, сонливість, втрата свідомості. Основні фізіологічні показники, а також лабораторні параметри і показники ЕКГ у госпіталізованих через передозування пацієнтів істотно не змінювалися. До потенційно небезпечних симптомів отруєння відносяться переважна втрата свідомості і екстрапірамідні розлади.

Пацієнту дають активоване вугілля, забезпечують хорошу прохідність дихальних шляхів і ефективну вентиляцію легенів, контролюють життєво важливі функції та ЕКГ, призначають іншу підтримувальну і симптоматичну терапію. Хворий повинен перебувати під ретельним наглядом до повного зникнення симптомів. Гемодіаліз найімовірніше малоефективний, оскільки арипіпразол майже повністю зв'язується з плазмовими білками.

Особливі вказівки

При застосуванні Зілаксери терапевтичний ефект розвивається поступово - протягом декількох днів і навіть тижнів. Протягом цього періоду пацієнт повинен перебувати під наглядом.

Хворим зі схильністю до суїцидальних спроб і думок Зілаксеру призначають у мінімальних дозах, достатніх для лікування. За такими пацієнтами потрібне особливо ретельне спостереження.

При появі симптомів пізньої дискінезії необхідно знизити дозу Зілаксери або повністю скасувати препарат.

Лікування нейролептиками може призводити до виникнення ЗНС (злоякісного нейролептичного синдрому), що проявляється порушеннями психіки, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативної нервової системи, рабдоміолізом, гострою нирковою недостатністю і збільшенням активності креатинфосфокінази. При виникненні нез'ясовної лихоманки або появі симптомів ЗНС слід скасувати всі нейролептики.

У літніх пацієнтів (у віці від 56 до 99 років) з психозами внаслідок хвороби Альцгеймера на тлі лікування арипіпразолом підвищується ризик смертності порівняно з хворими з групи плацебо.

У пацієнтів з цукровим діабетом необхідно контролювати рівень цукру в крові до початку терапії і періодично в процесі лікування, а також звертати увагу на можливі симптоми гіперглікемії (спрагу, поліфагію, учащене сечовипускання і слабкість).

Збільшення маси тіла зазвичай спостерігається в осіб з важкими факторами ризику (аденома гіпофіза, захворювання щитовидної залози, цукровий діабет в анамнезі).

Нейролептики можуть змінювати картину крові, викликаючи нейтропенію, агранулоцитоз і лейкопенію, тому у пацієнтів з групи ризику рекомендується регулярно контролювати відповідні показники (особливо в перші місяці терапії).

Зілаксера, як і інші нейролептики, може викликати порушення терморегуляції. Цю особливість слід враховувати у разі призначення препарату пацієнтам з підвищеним ризиком перегрівання в результаті фізичних навантажень, зневоднення, високої температури в приміщенні або на вулиці, а також прийому препаратів з м-холиноблокуючою активністю.

Аріпразол може викликати патологічний потяг до азартних ігор, причому незалежно від того, чи грав пацієнт в азартні ігри раніше.

Вплив на здатність до управління автотранспортом і складними механізмами

Перед керуванням автомобілем або іншими транспортними засобами слід встановити індивідуальну чутливість хворого до Зілаксера. За відсутності негативного впливу на психомоторні функції можливе виконання робіт, що потребують високої концентрації уваги та швидкої реакції.

Застосування під час вагітності та лактації

Добре контрольовані наукові дослідження застосування Зілаксери для терапії вагітних жінок не проводилися. Дані про вплив препарату на репродуктивну функцію або плід, що розвивається, відсутні. У новонароджених, мами яких приймали антипсихотичні засоби в третьому триместрі, в післяпродовому періоді є ризик виникнення синдрому скасування і/або екстрапірамідних розладів. Пацієнтки повинні негайно повідомити лікаря про прийдешню під час лікування або плановану вагітність. У період вагітності прийом Зілаксери можливий тільки в тому випадку, якщо очікувана від лікування користь перевищує можливий ризик виникнення побічних ефектів для плоду.

Аріпразол проникає в грудне молоко, тому в період лактації його застосування протипоказано.

Застосування в дитячому віці

У дітей і підлітків віком до 18 років Зілаксеру не застосовують.

Лікарська взаємодія

Аріпразол може посилювати терапевтичну дію гіпотензивних засобів.

Зілаксеру з обережністю застосовують одночасно з ліками, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

Фамотидин (блокатор Н2-гістамінових рецепторів) знижує швидкість абсорбції арипіпразолу, однак на терапевтичний ефект Зілаксери це не впливає.

Зілаксера не впливає на фармакодинаміку і фармакокинетику варфарина і не витісняє його зі зв'язку з білками.

При застосуванні арипіпразолу одночасно з потужними інгібіторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом і хінідіном) слід знизити дозу Зілаксери. Слабкі інгібітори ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4 (наприклад, есциталопрам і дилтіазем) незначно збільшують плазмову концентрацію арипіпразолу.

При спільному застосуванні з потужними індукторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4 метаболізм препарату посилюється, тому необхідно скоригувати дозу арипіпразолу.

Клінічно значущий вплив Зілаксери на препарати, які метаболізуються за участю ізоферментів цитохрому CYP2D6, CYP2C19, CYP3A4 і CYP1A2 малоймовірний.

Арипіпразол не змінює або змінює незначно фармакокинетику ламотриджина, венлафаксина, есциталопрама, пароксетину, флуоксетину і сертраліну.

Етанол може посилювати седативний ефект, тому вживання алкогольних напоїв під час лікування не рекомендується.

Аналоги

Аналогами Зілаксери є Алембік Піпзол, Аріпіпразол-Тева, Аріпіпразол ОД-Тева, Амдоал, Абіліфай, Аріпрізол, Міріум та ін.

Терміни та умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не більше 30 ° С. Берегти від дітей.

Термін придатності таблеток - 2 роки.

Умови відпустки з аптек

Відпускається за рецептом.

Відгуки про Зілаксера

Відгуки про Зілаксера, як і про інших нейролептиків, самі пацієнти залишають досить рідко. Частіше рецензіями на препарат діляться лікарі або родичі пацієнтів, які отримують терапію цим лікарськими засобом. Вони відзначають, що арипіпразол добре усуває психотичні симптоми, вирівнює настрій, не викликає сонливість. Препарат не впливає на сон і вагу пацієнта, побічні реакції виникають рідко. Таблетки зручно приймати, оскільки на добу потрібен одноразовий прийом.

Зілаксеру може призначати тільки лікар, оскільки арипіпразол підходить далеко не всім пацієнтам. Ще один недолік - висока вартість таблеток.