Спочатку вони були створені для джентльменів, які збираються на полювання і беруть з собою рушницю і улюбленого пса. Автомобілі в цих кузовах користувалися найбільшою популярністю в 1960-х роках. Кузов «» Мисливський привал «» (зрозуміло, це один з багатьох вільних перекладів) створив у роки свого розквіту цілу нішу ринку, яка дожила до наших часів в настільки пошарпаному стані, що можна сказати, втратила всякий сенс свого існування.
Сьогодні рідко можна зустріти дводверний універсал, тому що тенденції сучасного авторинку віддають більшу перевагу філософії «» а давайте подовжимо це чотиридверне купе і назвемо його shooting brake «». Найяскравішим прикладом такого вандалізму по відношенню до традиційного хобі кожного поважаючого себе джентльмена є Mercedes-Benz CLS Shooting Brake.
Але для початку потрібно ще трохи заглибитися в дебрі історії і розшукати там коріння появи терміну «» shooting brake «». Тоді ще ніхто не знав, що таке кросовер і навіть поняття не мав про те, навіщо він потрібен. Більшість машин тоді були схожі габаритами і місткістю. Це був час, коли слово «» brake «» означало спеціальне шасі, а «» shooting «» - так-так, саме рушниці. Ну і ведмедів, оленів та іншу живність по той бік прицілу. Взагалі, варто відзначити, що сам термін «» shooting brake «» старішає самого старого автомобіля і використовувався він для позначення екіпажів, які перевозили джентльменів, що забавлялися полюванням.
Бути навіть мисливцем-любителем на початку ХХ століття було заняттям не з легких, тому що стрілку доводилося переносити або перевозити з собою купу спорядження, друзів, сім'ю і так далі. Далеко не кожна машина підходила під ці потреби в ті часи, поето автовласники змушені були звертатися в спеціальні майстерні, де можна було замовити спеціальний кузов. Благо, компанії, на кшталт Rolls-Royce, Bugatti або Duesenberg надавали свої шасі. Повноцінне виробництво «» мисливських привалів «» почалося в 1950-х роках і до 1960-1970-х років вони не користувалися великою популярністю. Але потім, немов прорвало - кожен хотів мати універсал на базі його ексклюзивної машини, будь то Aston Martin або Ferrari.
Говорячи про Aston Martin, не можна обійти DB5, DB6 і DBS, які користувалися величезною популярністю, адже жоден хіт-парад не обходиться без хоча б одного з них. Але сьогодні йтиметься не про них, а про найкрутіші «» мисливські привали «».
Дитя Яна Вілсгаарда
Коли справа доходить до запуску shooting brake в серію, є один автомобіль, який вигідно відрізняється від інших - Volvo 1800ES. Він був створений дизайнером інтер'єрів Яном Вілсгаардом після того, як Volvo вирішила відмовитися від двох інших прототипів за авторством Серджіо Коджіолли і Пієтро Фруа, назвавши їх надто футуристичними. 1800ES являв собою класичне купе «» з продовженням «», доведене до універсалу. Цей автомобіль був не таким швидким, як Aston Martin, звичайно, але і у нього були свої переваги. Він був заснований на купе Р1800 і був славний своєю повністю скляною третьими дверима і складними задніми сидіннями.
Всього було побудовано 8077 примірників в період з 1972 по 1973 роки, після яких виробництво довелося згорнути через постійно жорсткі вимоги щодо безпеки в Сполучених Штатах. У компанії вважають, що модернізація і доведення машини до відповідності стандартам обійдуться занадто дорого. 8077 машин - не так багато, коли мова йде про обсяги виробництва інших машин, але ця цифра набуває іншого сенсу, якщо порівняти її з тиражами інших shooting brake.
Прощання Віньяле
Перший в історії Ferrari «» мисливський привал «», 250 GTO SWB був побудований в 1962 році Джотто Біззаріні. Він являв собою горбату версію сумнозвісного 250 GTO і навіть брав участь в 24 годинах Ле Мана в 1962 році. Наступний shooting brake був побудований в Маранелло лише шість років потому. Він був заснований на 330 GT і став останнім твором Альфредо Віньяле, який помер незабаром після того, як цей автомобіль відправився в США. На відміну від інших моделей, він був повністю перероблений. Від стандартного 330 GT 2 + 2 залишилися тільки двері та вітрове скло.
330 GT Vignale досі вважається однією з найбільш суперечливих машин Ferrari, він був показаний на шоу в Турині в 1968 році. Відтоді цей універсал подорожував з Філадельфії до Вірджинії, а потім до Парижа, поки, нарешті, не знайшов свого спокою в гаражі у Джей Кея. Його характеристики досі виглядають непогано, незважаючи на 45-річний вік: 4,0-літровий V12 розвиває 305 сил, розганяючи автомобіль до першої сотні за 6,3 секунди. Максимальна швидкість заявлена на рівні 245 км/год. Але найбільш незвичайною його рисою стало нетрадиційне забарвлення кузова, що поєднує зелений кузов і жовтий дах. Ну хто вам сказав, що Ferrari обов'язково повинні бути червоними?
Концепт Type K
«» Привали «», що базуються на масл-карах зазвичай залишаються трохи осторонь, коли мова заходить про настільки рідкісний тип кузова. Їх незаслужено «» забувають «», тому що... Тому що це масл-кари. Тільки уявіть, з якою швидкістю щаслива мати могла б привезти свого сина на футбольне тренування, якби у неї під капотом був 7,5-літровий V8, що розвиває 455 сил! Як, наприклад, в Oldsmobile Hurst Vista Cruiser 1972 року. Так це ж справжній монстр зі світу «» привалів «»! У Pontiac не особливо надихнулися такими об'ємами двигуна, тому встановили в свій Type K, заснований на Firebird і побудований Pininfarina, 6,6-літровий мотор в 1977 році. Не особливо поскромничали, але силова установка вийшла теж досить великою.
Якщо когось налякало сусідство слів Pontiac і Pininfarina в одному реченні, скажімо відразу, нічого переживати. Спочатку Type K створили 1977 року під керівництвом Девіда Холлза і Джеррі Брокстайна в компанії General Motors. А італійський автомобільний дизайнер і конструктор Серджіо Пінінфаріна був запрошений, щоб створити два екземпляри Type K в кузовах з металу - прототипи GM були виконані з оргстекла. Один з них був пофарбований у сріблястий з інтер'єром червоного кольору, а другий був золотистим з бежевим салоном, ці «» мисливські привали «» заслужили симпатію по всіх Штатах, в яких були показані. Одним з достоїнств цих моделей були "крила чайки" ".
Завдяки такому успіху, в GM роздумували про серійне виробництво моделі і навіть встановили було ціну в $16000, яка втричі перевищувала вартість Pontiac Trans Am Coupe, але виробництво так і не було запущено. Легенда говорить, що золотистий красень був безповоротно загублений, а сріблястий shooting brake досі живе десь.
Більшість старих shooting brake являють собою вельми і вельми раритетні моделі, за якими полюють багато колекціонерів. Однією з останніх варіацій на тему «» мисливського привалу «» став надкомпактний Volvo C30, який цілком справедливо розцінюється, як компактний тридверний хетчбек. Але якщо придивитися, то в ньому є щось і від 1800ES.
