Вчені з'ясували, що найгарячіша точка на поверхні нашої планети була зовсім не в пустелі і навіть не в жерлі вулкана, а в... Канаді.
Приблизно 36 мільйонів років тому астероїд врізався в місце, яке в даний день є канадською провінцією Ньюфаундленд і Лабрадор. Дослідники з Університету Кертіна в Перті, Австралія, і Західного університету в Лондоні, Онтаріо (так, в Канаді є навіть власний Лондон) з'ясували, що протягом короткого періоду температура в точці удару перевищувала 2370оС - що робить це місце найгарячішою точкою на всій Землі.
Але звідки вченим стало відомо про події давно минулих днів? Дізнатися цікавий факт їм допомогли кристали кубічного цирконію, що за структурою нагадують алмази. Зараз кратер Містатін перетворився на озеро правильної круглої форми, в центрі якого височіє невеликий острівець. У ґрунті на березі озера були знайдені фрагменти мінералізованого скла: в минулому від сильного удару об землю порода розжарилася і спеклася в склянисту масу. Про це говорять і сліди ударної хвилі, що назавжди змінила ландшафт місцевості. Але найважливішою знахідкою геологів став вже згаданий цирконій. Саме він і зіграв ключову роль, оскільки такі кристали утворюються тільки при температурі від 2370оС. Для порівняння, це всього в два рази холодніше, ніж поверхня... Сонця.
Саме цей аспект кубічного цирконію надихнув дослідницьку команду на чолі з Ніколасом Тімсом дослідити речовину як свого роду геотермометр. В інтерв'ю виданню New Scientist вчений зазначив, що до цього його колеги навіть не намагалися розглядати діоксид цирконію як маркер, що вказує на рекордно високі температури, хоча сам мінерал відомий вже дуже давно.
Катаклізм стався в епоху еоцену, вже після вимирання динозаврів. Можливо, падіння метеорита викликало глобальні наслідки, ефект від яких зберігався протягом десятків років. Важливо відзначити, що саме бомбардування Землі малими метеоритами буквально відродило планету після подій, які призвели до утворення Місяця. Вони сформували склад земної кори і призвели до постійної циркуляції електронів в атмосфері, що, в кінцевому підсумку, і сприяло формуванню умов для життя на нашій планеті.
