Harry Reid (ліворуч) проти Patrick Leahy (праворуч)
Коли в грудні 2013 р. Палата представників 325 голосами проти 91 проголосувала за законопроект S. 1720 «A Bill to promote transparency in patent ownership and make other improvements to the patent system, and for other purposes», драйвером якого є Патрік Ліхі (Patrick Leay) Сенс поправок коротко викладено тут; їх вступ в дію істотно змінив би судовий розгляд патентних спорів. Законопроект активно підтримували Google і Cisco Systems і ціла коаліція громадських груп на чолі з Electronic Frontier Foundation, включаючи Public Knowledge, Open Technology Institute, Engine Advocacy, а також Consumer Electronics Association (CEі Coma)
Однак у травні 2014 року Патрік Ліхи несподівано для багатьох зняв законопроект з порядку денного юридичного комітету, що означає, що його обговорення, швидше за все, зможе продовжитися лише наступного року. При цьому джерела, які знають законотворчу кухню США, вказували на Гаррі Рейда (Harry Reid), сенатора-демократа від штату Невада і лідера сенатської більшості, як на того, хто насправді натиснув на «червону кнопку».
Поправки помітно ускладнили б життя патентним тролям, однак на законопроект ополчилися різні сторони, в тому числі, безпосереднього відношення до тролінгу, схоже, не мають. Коаліція патентовласників Innovation Alliance заявила, що законопроект дозволить розглядати кожного патентовласника як троля. Серед учасників Innovation Alliance є великі патентовласники, наприклад, Qualcomm і Dolby, які часом ведуть агресивну патентну політику, але яких при цьому важко зарахувати до тролів. Вкрай негативно до документа поставилися і американські університети, які широко патентують свої винаходи, але реалізувати їх на практиці не мають фізичної можливості. Позицію університетів висловлювала, наприклад, компанія Edison Nation, яка виступає посередником у процесі монетизації університетських розробок.
Однак основний тиск чинили, мабуть, все ж не вони. Джулі Семюельс (Julie Samuels), директор групи Engine, що лобіює інтереси стартапів, заявила, що «це зробили фармацевтична промисловість і судові адвокати». Люта боротьба виробників «патентиків» (патентованих ліків) проти виробників «дженериків» (ліків-замінників) добре відома. Ринок лікарських засобів величезний, а в США з фармацевтичною промисловістю так чи інакше пов'язано 3,4 млн. робочих місць. Законопроект чисто технічно ускладнить переслідування виробників «дженериків», а від патентних тролів фармацевтичні гіганти не особливо страждають, у всякому разі, їх є кому захищати. У 2011 році в Америці налічувалося понад 1,2 млн. ліцензованих юристів, не всі вони виступають у судах, і вже тим більше не всі спеціалізуються на патентних справах, але загальна кількість вражає. Причому в останні роки явно намітився зсув спеціалізації юристів у бік інтелектуальної власності. Для адвокатів, які практикують у судах, зменшення кількості позовів означає падіння доходів. Логічно припустити, що і патентні тролі не сиділи склавши руки, але їх ресурси явно непорівнянні з ресурсами мейджорів фармацевтики і великих юридичних фірм. Тому думка Джулі Семюельс не виглядає дивною.
На тлі цих подій доречно згадати історію походження самого терміну «патентний троль». На даний час він застосовується щодо особи, яка набуває патенти без наміру подальшого вдосконалення запатентованих винаходів, виробництва продукції або надання послуг на їх основі та отримує прибуток з їх продажу та/або ліцензування іншим особам.
Перше використання цього терміна відноситься до 1993 р., причому значення його дещо відрізнялося від сучасного і термін відносився до компаній, що ініціюють агресивні патентні позови («When Intel Doesn't Sue», Forbes, March 29, 1993). Перша комічна візуалізація патентного троля з'явилася в 1994 р. в популяризаційно-освітньому фільмі «The Patent Video», що поширювався серед корпорацій, університетів та урядових установ.
Згодом епітет став популярним завдяки Пітеру Деткіну (Peter Detkin), колишньому заступнику головного юристконсульта компанії Intel, який використовував його щодо компанії TechSearch LLC, її директора Ентоні Брауна (Anthony O.Brown) і її юриста Реймонда Ніро (Raymond NIro). Спочатку Деткін використовував термін «патентний вимагач» (patent extortionist) щодо компаній, що судилися з Intel через порушення патентних прав, однак після звинувачення самої компанії Intel в наклепі він застосував термін «патентний троль». Прижився визначення стали використовувати в патентній області для позначення будь-якого позивача, який не подобається промовцеві. Строго кажучи, сучасне визначення того, хто є патентним тролем, не виблискує точністю і під нього потрапляє і сама компанія Intel і маса інших компаній і організацій, включаючи освітні та науково-дослідні установи.
Тут варто задуматися про те, що питання про патентний тролінг не таке однозначне. Сплеск «смартфонних» патентних воєн 2012 року викликав безліч висловлювань про «кому» і «безчасну смерть» американської патентної системи. «Гучні» справи на кшталт протистояння Apple і Samsung, безсумнівно, привертають суспільну увагу до теми патентних воєн, але не вони становлять головну проблему. Таке бувало і раніше, досить згадати «першу телефонну війну» епохи Олександра Белла. У ті роки одна тільки American Bell Telephone Company і її спадкоємиця AT&T витримали 587 патентних суперечок. Так що генералам «смартфонних воєн» є чому повчитися у попередників. Зрештою, мільярдний штраф, відсуджений одним гігантом в іншого, буде «розмазаний тонким шаром» на мільярд користувачів і від цього ще ніхто не вмирав. А ось кілька сотень тисяч доларів, які стартапу на зльоті так чи інакше доведеться віддати тролю або адвокатам у разі патентної суперечки, здатні сильно підкосити його, а то і зовсім призвести до краху. Вартість судових спорів, пов'язаних з тролінгом, в 2010 р. склала 61 млрд. дол. і активність тролів посилюється. Всі десять найбільш активних позивачів в патентних судових позовах за 2013 р. є патентними тролями. З трійки лідерів - ArrivalStar, Wynncom і Thermolife - кожен подав більше сотні позовів. Це викликає заклопотаність технологічного сектора економіки і отримує резонанс у суспільстві - багатьом стає ясно, що з цим треба щось робити.
Противники цієї точки зору вказують, що починаючи з першого патентного закону 1790 р., в законодавстві США передбачений продаж патентних прав, чому покликані сприяти як патентне відомство США, так і суди. Продаж патентних прав завжди був важливим фактором американської економіки, оскільки основною «винахідницькою силою» Америки завжди були незалежні винахідники (нині іменовані Non-Practicing Entities, NPE), які не мали фінансових можливостей для перетворення своїх патентів на нові вироби. Документи XIX століття свідчать про те, що дві третини з 160 найбільших винахідників епохи технічної революції, включаючи Томаса Едісона, були NPE. А в звіті American Bell Telephone Company за 1894 р. зазначено, що вона придбала 73 патенти у сторонніх винахідників проти всього 12 винаходів, зроблених всередині компанії.
Патентна система США вже зазнала помітних змін в 2011 р. з прийняттям пакету поправок до патентного законодавства, відомого як America Invents Act, одним з драйверів якого також був Патрік Ліхи. Тоді зміни, головним чином, торкнулися принципу визначення першості в винаході і з'явилася можливість подачі патентної заявки юридичною особою.
У своєму зверненні у зв'язку з відкликанням нового законопроекту Патрік Ліхи заявив, що невдача спіткала цю ініціативу тому, що зацікавлені сторони не змогли дійти згоди щодо того, як боротися з тролінгом, який є бичем американської економіки, не порушуючи законних інтересів великих роботодавців та університетів, і висловив надію, що зацікавлені сторони зуміють подолати розбіжності і до обговорення законопроекту можна буде незабаром повернутися.
Будемо сподіватися, що лобісти все ж знайдуть компроміс і американським законодавцям вдасться в розумний термін прийняти цей пакет поправок до патентного законодавства. Побажаємо Патріку удачі!
