Біодрон.
Він майже живий: перший «біологічний дрон», автономний апарат, виготовлений з живих істот. Біодрон здійснив свій перший політ на початку цього місяця.
Дрони безцінні для військових і розвідників, які бажають отримати детальну інформацію про активність противника. У тому числі - потенційного. Але втрата дрона і потрапляння його в чужі руки може бути небезпечна: як мінімум, це свідчення втручання, яке можна використовувати для недружньої кампанії в пресі. Біодрон, який розкладається незабаром після падіння, що перетворюється, буквально, на лужицю гниючої органіки, міг би стати вирішенням цієї проблеми.
«Ніхто не зрозумів би, чи був там взагалі літальний апарат», - каже Лінн Ротшильд (Lynn Rothschild) з дослідницького центру Еймса в Каліфорнії, керівник команди, яка створила безпілотник.
Основна маса прототипу складається з міцелію - вегетативного тіла гриба. Його виростили у формі дрона в лабораторії компанії Ecovative Design, що займається створенням біорозкладуваних матеріалів, придатних для виготовлення упаковки і предметів, розрахованих на недовге використання.
Грибкове тіло має захисну липку «шкіру» з целюлози, вирощеної в лабораторії за допомогою бактерій. Це покриття схоже на те, яке оси зазвичай використовують для гідроізоляції своїх гніздів. Електрична схема була надрукована срібними нанонітями, всі ці зусилля були зроблені, щоб зробити пристрій, максимально схильний до біологічного розкладання.
«Є певні частини, які не можуть бути замінені біологічними», - говорить член команди Раман Нелаканті (Raman Nelakanti) зі Стенфордського університету. Наприклад, для свого першого короткого польоту на конкурсі International Genetically Engineered Machine в Бостоні біодрон був обладнаний двигунами і елементами управління, запозиченими у звичайного квадрокоптера. Також він має стандартний акумулятор.
Наступним кроком для команди буде створення біорозкладних датчиків, вже почалася робота з розробки технології, що дозволяє використовувати для їх виготовлення бактерію E. coli.
Елла Еткінс (Ella Atkins), аерокосмічний інженер з Мічиганського університету в Енн-Арборі, в захваті від біодронів, але попереджає про те, вони не повинні ламатися занадто швидко. «Ми не хочемо захаращувати землі і моря розбитими дронами, навіть якщо вони зрештою розкладуться», - каже вона.
