На коричневому карлику L-типу стався потужний спалах, в результаті чого виділився великий обсяг енергії, а рівень світності субзірки підскочив аж у десять тисяч разів. Подія поставила астрономів у глухий кут, адже до цього моменту вважалося, що подібного роду космічні об'єкти не можуть поводитися так.
Коричневими карликами називають об'єкти з масою, що значно перевищує Юпітер, але недостатньою для нормальної течії термоядерного «горіння» водню, що - справа звичайна для великих світил. Але все одно реакції термоядерного формату там присутні, і проходять вони за участю ядер дейтерію і літію. Світність коричневих карликів завжди прагне до зниження, з цієї причини їх відносять до проміжного класу об'єктів між зірками і газовими гігантами. Температура на їх поверхні, як правило, не перевищує 2000 кельвінів, бувають випадки, що навіть і до 500 не дотягує.
Наукова група під керівництвом Джеймса Джекмана за допомогою ширококутних телескопів в Чилі зафіксувала супервспышку на коричневому карлику L2.5-карлика ULAS J224940.13-011236.9, який знаходиться на відстані від нас в 250 світлових років. За цим об'єктом астрономи спостерігали протягом 146 ночей загалом.
Під час спалаху коричневий карлик засвітився в десять тисяч разів сильніше, ніж зазвичай, при цьому виділився 3,4 1033 ерг. З цього треба зробити висновок, що навіть невеликі зірки зі слабкою світністю здатні зберегти високу магнітну активність і можуть час від часу «бахати». Тепер перед фахівцями стоїть мета - визначити, якою масою повинна володіти зірка, щоб спалахова здатність у неї була відсутня повністю.