Робота для студентів - як складно жити

Кажуть студенти - це унікальні співробітники. «Чисті аркуші», які тільки й чекають того, що на них хтось акуратним почерком нанесе перші, але вже вагомі рядки. Так що ж?! Де бажаючі? Чому нам так часто відмовляють через вік і статус - СТУДЕНТ?!
Моя історія почалася з того, що сидіти на шиї у батьків не вистачало більше сил. Постійно доводилося звітувати за кожну копійку взяту у них «на погуляти», на подарунки, на одяг тощо. Постійно доводилося вислуховувати закиди, що я транжиру, ганчірка (хоча це і зараз турбує мою маму). І не можливо було донести до них, що я просто молода дівчина і хочу модно одягатися, гуляти з подругами, купувати красиві подарунки близьким
... І ось я вирішила влаштуватися на роботу, на той момент я була студенткою третього курсу (йшов шостий семес
тр) .Перший рік пошуку був невдалим - працівники потрібні на постійний робочий день і мені всього 19 років, а як бути якщо я вибрала очну освіту, тому що вважаю всю іншу освіту - не освітою (вибачте за каламбур). А де можна було хоч якось поєднувати, зарплата була копійчана. Кажуть «на безриб'ї і рак - риба» ну ні, не згодна і ні коли не погоджуся з тим, що на співробітниках хтось має право економити. Хто хоче посперечатися - давайте!, але я ж не йшла поли мити, я намагалася влаштуватися, що б отримати досвід і відповідно робота була нехай і легкою, але не останньою в ланцюжки становлення робочого процесу. Та й мій вік зовсім не відповідав побажанням роботодавців, скрізь були потрібні від 23 і з досвідом роботи, а я інститут закінчу в 21 і де два роки досвіду набиратися
?! Проходила співбесіди в таємниці від близьких, щоб не злякати удачу, а коли пройшла: заявила всім, що влаштувалася і з понеділка виходжу на роботу. І
ось воно - довгоочікуване робоче місце, з власним комп'ютером, купою обов'язків, багато з яких не зовсім зрозумілі, перший трудовий договір і перше розчарування. Керівник, який скористався моєю наївністю і пообіцявши гори, в трудовому договорі завуалював стільки всього, що восьми годинного робочого дня з 20 хвилинами на обід не вистачало на виконання доручень, та й зарплата як студенту без досвіду роботи була відповідною
. У підсумку в нашій з ним розмові, де я намагалася все таки з'ясувати як так, чому стільки всього, а я одна. І де обіцяні премії (які в результаті від мене не залежали і я б ніколи їх не отримала)... він сказав чесно: «Я роботодавець і як все хочу отримати більше прибутку при менших витратах». І все, після цих слів я звільнилася за власним бажанням і зайнялася пошуком більш чесного керівника
!!! Хоча мені то скаржитися, все таки та робота дала мені не мало досвіду (цілих шість місяців)) і колектив не складався з одного самодура начальника, а були гідні люди, які багато чому мене навчили. І, до речі, написали дуже не поганий
відгук. Зараз я на останньому курсі політехнічного інституту. У мене такі ж великі амбіції і купа планів на майбутнє, мені всього 21 (а не 23, як роботодавці вказують у вакансіях). Я працюю не за фахом, але поруч з інститутом і не поганим начальником. Так що шукайте, помиляйтеся, вчіться і у Вас все вийде)))