Діти - це найголовніше, що є в житті будь-якої жінки. Це її продовження, те, заради чого варто жити, що залишиться після нас. Завдяки своїм дітям ми можемо прожити не одне, а два, три і більше життів, залежно від того, скільки малюків є в сім'ї.
Я вважаю, що багатодітні матері по-справжньому заслуговують загальної поваги, однак, сама навряд чи б пішла на такий крок. Тим не менш, я дотримуюся тієї думки, що дітей в сім'ї має бути мінімум двоє, оскільки і тато і мама повинні залишити після себе продовження,
при цьому, потрібно розуміти, що двоє дітей - це зовсім не те ж саме, що одна дитина. Будь-яка мама зізнається, що приймаючи рішення про другу дитину вона, звичайно ж, замислювалася про те, як до цього поставиться старший син або донька. Дійсно, як він сприйме малюка, чи буде радий тому, що у нього з'явився братик або сестричка, чи стане любити його
? Він стає для неї справжнім відкриттям. Найчастіше молоді матусі повністю розчиняються у своїй першій дитині і часом створюють таку сильну емоційну прихильність, що просто не уявляють собі, як материнську любов можна буде розділити на двох дітей. "Ні, це просто неможливо. Я не зможу однаково сильно любити обох ". Приблизно так думають багато жінок і в результаті зупиняються на одній дитині,
але, насправді, наявність двох і більше дітей має набагато більше плюсів, ніж банальне збільшення сім'ї. Двом дітям набагато цікавіше, у них свідомо є близький друг, вони не повинні обмежуватися тільки суспільством дорослих. Крім того, вони вчаться один у одного
. Молодший брат або сестра змушує старшого ставати більш незалежним, відповідальним і менш егоїстичним, що часто трапляється зі старшими дітьми, оскільки вони з пелюшок оточені
постійною увагою і обожнюванням дорослих. Але, народивши першу доньку, почала сумніватися в тому, що зможу так само сильно любити другого малюка. Однак час минав і ми з чоловіком все ж зважилися на другого. Зізнаюся, мені здавалося, що я буду набагато спокійніше ставитися до нього, адже більш сильних почуттів, ніж я відчувала до старшої доньки, випробувати не представлялося можливим Коли з'являється другий
Однак,
коли з'явилася друга малеча, я що називається «розтанула». Тільки зараз я по-справжньому зрозуміла, що означає бути мамою. Так, не дивуйтеся. Є такий вираз: «Перша дитина - це остання лялька». Дійсно, на перших дітях, ми найчастіше «вчимося», як би дико це не звучало. Ми робимо безліч помилок, переживаємо по дрібницях, втомлюємося, злимося тому, що хочемо проводити більше часу з друзями, знаходити час для своїх інтересів і т. п. При цьому, ми любимо свого малюка, але якось занадто «пристрасно». Будь-яка дрібниця, пов'язана з ним, здається справжньою трагедією,
до другої дитини більшість ставиться набагато спокійніше і при цьому більш усвідомлено. У якийсь момент я зрозуміла, що вся моя любов перенеслася на молодшу. Ну, а як же інакше? Адже вони такі чудові: маленькі, беззахисні, солодкі, цілком залежні від мами. А як же старша? Слава богу, моя донька не влаштовувала істерик, але по очах я бачила, як їй важко. Адже вона звикла, що раніше вся моя увага була зосереджена тільки на ній.
Любов ділиться на два
одного разу, вона підійшла до мене і запитала: «Мамо, а ти мене любиш?». У мене навіть сльози навернулися. У цей момент я зрозуміла, що як би не важко було це зробити, але не можна з народженням другого малюка забувати про старшу дитину.
Я стала знаходити час для того, щоб побути з нею вдвох. Іноді ми залишали малечу на бабусь і дідусів і їздили на атракціони, або просто погуляти в парк. Не скажу, що я змогла «повернути їй маму» повністю, але, принаймні, вона зрозуміла, що я зовсім не «забула» про неї, я намагалася пояснити, що тепер у мене двоє дітей, і я люблю їх однаково сильно, просто малятко ще занадто несамостійне і я змушена проводити більше часу з нею.
Мені здається, старша мене зрозуміла. Зараз, коли обидві доньки вже досить великі, вони чудово ладнають один з одним. Звичайно, іноді відчувається ревнощі до мами, але, напевно, зовсім без цього обійтися не можна. Я дуже сподіваюся, що любов до мами тільки об'єднає їх, а не зробить ворогами. Адже, дуже важливо, щоб кожна з них розуміла, що найближча для неї людина, крім мами і тата, це сестра.
