У нашому суспільстві останнім часом почастішали розмови про легалізацію проституції. Легалізація нібито захистить секс-працівниць і допоможе соціуму в цілому. Насправді це міф. Більше того, все, що ми звикли думати про проституцію, - теж міфи. Люди не можуть бути товаром. Так бути не повинно.
Міф перший: повії самі обирають цю професію
Почати слід з того, що проституція - це не професія. Це продаж власного тіла без права вибирати покупця. Ніхто не вибирає для себе «професію» живого товару. Ніхто не хоче перетворювати себе на річ, на неживий інструмент для задоволення чужих сексуальних потреб. Але звідки тоді беруться повії?
Залучення жінок до проституції - це бізнес. Злочинний і добре налагоджений бізнес. І у жінки дуже мало шансів протистояти цьому залученню, якщо вона з якоїсь причини стала жертвою сутенерів. Методи, за допомогою яких жінок змушують продавати своє тіло, жорстокі і майже нездоланні. Це насильство. Причому насильство різного роду, якому практично неможливо протистояти.
Викрадення: жінку (а частіше дівчину, часом неповнолітню) просто крадуть. Це може бути прямий напад з викраденням, а може - запрошення на роботу в іншу країну. В іншій країні жінка опиниться в борделі - без грошей і документів.
Фізичне насильство: побиття і тортури. Жертва погоджується на всі вимоги ґвалтівника просто для того, щоб врятуватися від фізичного болю.
Загрози: сутенери часто вдаються до цього методу, розповідаючи жертві, що всі про неї знають. І, в разі відмови працювати повією, завдадуть шкоди її близьким - батькам або дітям.
Економічне насильство: жінці нав'язують якісь міфічні борги, з якими вона повинна розплатитися, продаючи своє тіло. У цьому випадку необов'язково навіть викрадати жертву: достатньо позичити грошей жінці у важкій життєвій ситуації, а потім відмовитися чекати виплати боргу, використовуючи погрози.
Сексуальне насильство: особливо поширений у патріархальному суспільстві метод. Зґвалтовану жінку переконують у тому, що тепер вона зганьблена і стане в суспільстві парією, а все, що їй залишається, - це йти на панель. В інших випадках може спрацювати навіть не саме сексуальне насильство, а загроза: «Не хочеш добровільно - відвеземо і віддамо бомжам». Цього часто буває достатньо, оскільки жертва і без того залякана.
Залучення залежно: наркоманія або алкоголізм можуть зробити жінку слухняною маріонеткою в руках сутенерів. Вона буде готова на все заради чергової дози. Але це - не єдині способи. Дуже часто використовується емоційна залежність. Безліч сутенерів полягають «у стосунках» з повіями і змушують жінок продавати своє тіло «заради коханої людини».
Крім того, повії народжують дітей. І ці діти теж втягуються в проституцію з самого раннього віку. Іноді - з немовляти.
Є й інші способи залучення жінок до проституції, але в будь-якому випадку ні для кого з секс-працівниць проституція не є вільним вибором. Важливо розуміти, що жертвою сутенерів швидше стане жінка у важкій життєвій ситуації, жінка з неблагополучної сім'ї, жінка, яка проживає в «депресивному регіоні». Жінка, якій легко маніпулювати. У неї немає можливості захистити себе від залучення в проституцію, немає ресурсу для того, щоб протистояти цьому, і немає ніякої підтримки. Проституція - це не вибір. Це рабство.
Прихильники міфів про проституцію люблять приводити як приклад так званих «елітних повій» - жінок, які продають своє тіло за великі гроші. Вважається, що вони пішли на це добровільно, тому що інша професія не принесла б їм такого доходу. І це теж міф.
Міф другий: жінкам це подобається
Безумовно, якщо говорити про «елітні повії», можна подумати, що їм подобається заробляти великі гроші. Більше того, якщо почитати їх одкровення в Мережі, можна дізнатися, що ці жінки дійсно не готові залишити торгівлю тілом: працювати місяць за ту ж суму, яку можна отримати за ніч, мало кому з них здається привабливим.
Але це зовсім не тверезий і розумний розрахунок. Подібні міркування - наслідок травми, яку вони отримали, коли їх залучили в проституцію. Ця властивість людської психіки - знаходити в будь-якій, навіть найбільш травмуючій ситуації якісь позитивні сторони.
Проституція - це найнебезпечніша «професія» у світі. Секс-працівниці щодня ризикують своїм життям і здоров'ям в буквальному сенсі цього слова. Будь-який клієнт може побити жінку або спробувати вбити. Сутенери ніяк не захищають повій, поліція теж часто ігнорує подібні ситуації. Середня тривалість життя секс працівниці - трохи більше 30 років. 9 з 10 повій хоча б раз намагалися накласти на себе руки. Чи може це комусь подобатися?
Прихильники міфів заперечують: справа не тільки в грошах, у повій адже є ще й секс! Ні. Саме у секс-працівниць сексу ніколи не буває. Секс - це стосунки, що передбачають обопільну згоду, бажання і збудження. Те, що роблять з повіями, - сексуальне насильство. До чого це призводить?
Кримінальний психолог, професор Юрій Антонян пояснює це так:«Вивчення конкретних жінок, що займаються проституцією, показує, що характерною рисою для них є відділення, відчуження свого тіла від своєї особистості, невідчуття його як якоїсь особистісної цінності».
Іншими словами, жінка перестає відчувати, що її тіло - це вона. Те, що проробляють з тілом, ніби не має до неї самої ніякого відношення. Іншого способу прийняти факт щоденних зґвалтувань психіка просто не знає. Але таким чином жінка позбавляється можливості отримувати будь-які задоволення, пов'язані з тілесністю: дисоціація - це захисний механізм, і вона не буває частковою. Або ти відчуваєш тіло частиною себе, або ні.
Ще один аргумент прихильників міфу про задоволення - це німфоманія. Дійсно, існує певний відсоток жінок, які страждають цим проявом гіперсексуальності. Але німфоманія - це не задоволення, а патологічний стан. Крім того, німфоманію часто супроводжує нездатність досягти оргазму, так що ні про яке задоволення мови бути не може. І найголовніше: для німфоманії характерні імпульсні, непередбачувані спалахи сексуального потягу, і в цей момент жінці байдужі і стать передбачуваного партнера, і вік, і зовнішність, але спалахи ці не постійні, так що міф «Повія - це таємна німфоманка» теж не витримує ніякої критики. Міфи ж про «сказ матки» і «постійне бажання» до німфоманії не мають ніякого відношення. Справжня німфоманія не передбачає навіть ознак сексуального збудження з боку статевої системи. І найголовніше: німфоманія - наслідок психічних розладів, низки захворювань ендокринної системи або органічних уражень мозку. Це патологічний стан, а не підвищений порівняно з іншими жінками лібідо.
Міф третій: проституція - така ж робота, як будь-яка інша
Дивно, але факт: люди, які заявляють, що проституція - така ж професія, як і всі інші, абсолютно не готові представити себе на місці секс-працівниці. Вони часто запевняють, що представники інших професій теж продають своє тіло (наприклад, спортсмени або військові), і навіть готові приміряти подібну «торгівлю собою» на себе, але ось торгівлю своїм тілом як сексуальним об'єктом не розглядають категорично. Тільки заради порятунку свого життя або, наприклад, життя своєї дитини. У їх картині світу існують якісь спеціальні особливі жінки, яких це влаштовує. Ці міфи ми детально розібрали вище. Але існує ще міф про легалізацію проституції, яка дозволить секс-працівницям стати шанованими членами суспільства.